Дерево, зігнуте парою
Столяр Michael Thonet роками експериментував зі згинанням дерева і отримав патент на свій спосіб. Суцільні букові бруски він нагрівав парою, доки вони не ставали гнучкими, згинав у металевих формах і залишав сохнути в цій формі. Так вийшли довгі тонкі вигини без стиків, а стілець був легший і дешевший за різьблені стільці того часу.
Шість деталей в одній скрині
Увесь стілець складався з шести шматків зігнутого дерева, десяти гвинтів і двох гайок. На фабриці його не збирали. Деталі пакували в ящики, по 36 стільців в один кубометр, а стілець збирали вже на місці призначення звичайною викруткою. Тому перевезення було дешевим, і стілець потрапляв у кав'ярні по всьому світу. IKEA перетворила ту саму ідею, меблі, що подорожують розібраними, на бізнес-модель лише в середині 20 століття.
Близько 50 мільйонів до 1930 року
До 1930 року продали приблизно 50 мільйонів примірників, тому №14 вважають першим стільцем, виготовленим справді великими серіями. Виробництво ніколи не припинялося. Thonet виготовляє його й сьогодні під позначенням 214.
Що в ньому побачив Le Corbusier
Архітектор Le Corbusier, відомий суворим смаком, написав про цей стілець, що ніколи не створювали елегантнішого й краще продуманого предмета. Дизайнери й сьогодні наводять його як доказ того, що серійне виробництво не мусить виглядати дешево.
Чим він цікавий для вашого дому
№14 легкий, тому його просто переставляти, а тонкий округлений силует не обтяжує навіть маленьку їдальню. Оскільки він складається з кількох деталей, його легше полагодити, ніж стілець з одного шматка. Якщо ви шукаєте стільці для їдальні з таким характером, порівняйте асортимент салонів на ambijent.me.